Багатосерійна мильна опера під назвою «зняття депутатської недоторканності» свідчить, до якого правового безладу може дійти країна в разі, якщо генеральним прокурором призначити корумпованого клоуна без юридичної освіти. І річ не лише в тому, що Лесик Довгий чи Розенблат (не кажучи вже про гопника Дейдея, який усього-на-всього вчиняв розбійні напади на одеситів) – то є взірці законослухняності в порівнянні з Юрієм Луценком. Передусім, звертає на себе увагу та обставина, що в поданнях, внесених генеральним, просто господи, прокурором у Верховну Раду відсутні навіть натяки на склад якогось злочину в діях народних депутатів Дейдея, Лозового, Довгого, Полякова та Розенблата.

Ось, наприкад, гопник Дейдей, який, за словами Луценка, вчинив «незаконне збагачення», придбавши парк елітних автомобілів і квартиру в Києві. Але в цьому немає ознак злочину до тих пір, доки в порядку цивільного судочинства за позовами зацікавлених осіб не будуть визнані недійсними правочини, на підставі яких Дейдей чи його рідні стали власниками нерухомості та автівок. Щоби зрозуміти це, достатньо ознайомитись з диспозицією статті 368-2 КК України, яка визначає, що таке «незаконне збагачення»: «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі». А у випадку Дейдея законність підстав набуття підтверджується відповідними правочинами (договори купівлі-продажу й т.п.).

Тому, насправді, НАБУ мало б цікавитись не квартирами чи автомобілями Дейдея, а тим, де він узяв гроші на їх придбання, тобто джерелами його раптового збагачення. Бо з 2013 року Дейдей, засуджений у березні 2012 року за розбій, переховується від органів кримінально-виконавчої системи, досі не відбув покарання й потрапив до Верховної Ради за підробленими документами. Але Луценко на засіданні Регламентного комітету навіть слова на сказав про те, що Дейдея треба затримувати для того, щоби відправити в колонію згідно з ось цим вироком Суворовського районного суду м.Одеса: http://wp.me/p7OLON-jK.

У випадку з Розенблатом і Поляковим ще веселіше: отримання хабара від бізнес-вумен, яка виявилась агентом НАБУ, тягне кримінальну відповідальність виключно цієї агентеси та її начальства. За це треба не депутатську недоторканність знімати, а відправляти в СІЗО Ситника й Холодницького, оскільки вони скоїли злочин, передбачений ст. 370 КК України. А генеральному, прости господи, прокурору варто запам’ятати, що правоохоронні органи повинні займатись запобіганням і розслідуванням злочинів, а не підбурюванням громадян до їх скоєння через своїх агентів.

Подписывайся на рассылку новостей Страны в Facebook. Узнавай первым самые важные и интересные новости!