Ось ви всі смієтесь з генерального, прости господи, прокурора, який додумався повідомити про підозру в незаконній депортації кримських татар товаришам Сталіну та Берії, цікавитесь, яку саме норму Карного кодексу Української радянської соціалістичної республіки 1927 року порушили ці достойники, примусово переселяючи населення однієї частини Російської радянської федеративної соціалістичної республіки в іншу її частину, питаєте, як саме буде обиратись запобіжний захід підозрюваним і чи не планує Луценко організувати по скайпу відео-конференцію з небіжчиками. А, між тим, процедурне питання допиту в суді померлих обвинувачених було вирішено ще наприкінці ІХ століття й тому можна лише вітати Юрія Віталійовича в його намаганні запровадити в Україні давно випробувані процесуальні новації.

Напевно, генеральний, прости господи, прокурор вирішив скористатись досвідом Трупного синоду – трибуналу над папою римським Формозом, який відбувся в січні 897 року в Латеранській базиліці Риму через 9 місяців після його смерті. Труп Формоза за наказом папи Стефана був ексгумований, вдягнутий, посаджений на трон і допитаний судом. При цьому за небіжчика відповідав диякон, що сховався за троном і своїм голосом імітував голос померлого.

Тому, з огляду на Мінську конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, учасниками якої є України та Росія, наступним кроком має стати звернення Луценка до свого російського колеги з проханням ексгумувати та надати в тимчасове користування українській Генпрокуратурі труп Сталіна для розгляду в Голосіївському районному суді Києва (бо досудове слідство здійснює прокуратура АР Крим, яка територіально розташована в цьому районі) клопотання слідчого, погодженого з прокурором, про обрання Сталіну запобіжного заходу. З огляду на те, що тіло найкращого друга всіх фізкультурників було свого часу забальзамовано, цілком можливо, його навіть вдасться усадити на лаву підсудних.

А ось Лаврентія Павловича доведеться допитувати хіба в режимі відео-конференції – після розстрілу в грудні 1953 року тіло Берії було кремовано на Донському цвинтарі Москви, а рештки знищені. Втім, син Берії, Серго Лаврентійович, похований на Байковому цвинтарі Києва, і його можна допитати в якості свідка.

Подписывайся на Страну в Twitter. Узнавай первым самые важные и интересные новости!