Останніми днями нас намагаються переконати в надзвичайній успішності візиту Президента України П.Порошенка до США. Наводять схвальні оцінки експертів, показують світлини зустрічей Порошенка з Обамою, Байденом, на яких всі задоволено посміхаються, розповідають нам про прийняте рішення надати Україні черговий мільярдний кредит. І дійсно, у споживачів такої інформації може скластися думка про вдалість проведених переговорів і досягнення значних політико-економічних результатів.
Але давайте спробуємо розібратися у деталях.

Зараз в інформаційному просторі вже почали з‘являтися цікаві і не зовсім безсторонні, як для українського політичного олімпу, деталі справжніх «здобутків» відвідання Вашингтону главою Української держави. Наводяться слова американських джерел, наближених до Білого дому, котрі не лише дезавуювали сам факт так званої зустрічі Порошенка з Обамою, яка насправді виявилася лише елементом церемонії фотографування, під час якої глава будь-якої іноземної делегації мав можливість перекинутися з американським лідером декількома словами чи реченнями, але й вказали на втому та розчарування, що дедалі глибше вкорінюються в американському істеблішменті по відношенню до керівництва України.
Причин цьому багато. Це і постійні сварки серед української політичної «еліти», які часто переростають у війну на знищення, що призводить до чергового загострення політичної нестабільності і тим самим кидають тінь на залишки авторитету України на міжнародній арені. І відсутність глибинних реформ як таких, хоча правильно буде сказати небажання проводити соціально-економічні перетворення в країні (косметичні мейк-апи а-ля перейменування міліції або вулиць і міст в рамках процесу декомунізації ми тут не враховуємо), і затягування українською стороною виконання мінських домовленостей. Список можна продовжувати.

Але найгострішим фактором, що спричиняє навіть не занепокоєння, а глибоку фрустрацію офіційного Вашингтону – є корупція. Одвічна і незламна, яку нова влада не те щоб не змогла подолати. Навпаки, вона успішно очолила це ганебне явище, яке, здається, настільки вкоренилося в українському суспільстві, що нині одне без одного просто не можуть існувати. Більше того, вони існують саме один заради іншого. Українська влада проти корупції - це все одне, що бджоли проти меду, як проголошує відомий мем. Це вже навіть не іронія, а скоріше сарказм.

Прикметно, що про корупцію в українському політикумі заговорили з новою силою не лише в редакційній статті, яку було опубліковано у впливовому американському виданні «Нью-Йорк таймс» під назвою «Непохитна українська корупція» акурат в ході перебування П.Порошенка у Вашингтоні, де дії політичного керівництва нашої держави були піддані нищівній критиці, але й у тих гострих заявах, що пролунали з вуст віце-президента США Дж.Байдена під час його тривалої зустрічі з президентом України.
І не варто відмахуватися від об‘єктивної критики як від настирливої мухи, як зробив П.Порошенко під час прес-конференції у Вашингтоні, назвавши статтю елементом гібридної війни, спрямованої на дискредитацію української держави. По-перше, легше за все будь-яку критику «курсу партії» списати на зовнішні ворожі сили або шукати в статті завуальовану «руку Москви», замість того краще шукати колоду у своєму оці. А, по-друге, ця критика стосувалася саме політичної верхівки України, аж ніяк не всієї української держави чи українського народу, як нам це намагаються представити.

Ще один міф про успішність візиту – високі оцінки з боку американського президента на адресу нинішнього керівництва України, яка добровільно позбулася високозбагаченого урану. Гм, давайте будемо об‘єктивними – Україна за допомогою США та МАГАТЕ вивезла зі своєї території залишки запасів високозбагаченого урану, які зберігались на базі Харківського фізико-технічного інституту, ще 4 роки тому (!). А саме - на початку 2012 року в розвиток домовленостей, досягнутих під час аналогічного вашингтонського саміту з ядерної безпеки у 2010 році та Меморандуму про співробітництво в сфері ядерної безпеки, підписаного на той час главами зовнішньополітичних відомств України та США К.Грищенком та Х.Клінтон у вересні 2011 року. Офіційний Вашингтон, у свою чергу, зобов‘язався надати Україні еквівалентну кількість низькозбагаченого урану і технічну допомогу, у тому числі на будівництво сучасної ядерної установки для високотехнологічних наукових досліджень «Джерело нейтронів», здатної виробляти широкий спектр радіоізотопів для діагностики і лікування різних видів онкологічних захворювань, а також для потреб науки і промисловості. До речі, введення цієї установки в експлуатацію було заплановано на строк - не пізніше квітня 2014 року, хоча «контрольний пуск» цієї установки, як повідомляли українські ЗМІ, уникаючи терміну «введення в експлуатацію», відбувся лише 10 днів тому, 23 березня. І днями під час саміту президент США зауважив, що якби Україна у 2012 році не позбулася своїх запасів високозбагаченого урану, це могло б значно унебезпечити ситуацію в країні, ускладнену конфліктом на її Сході.

Ну і нарешті давайте поговоримо про гроші. Порошенко повертається зі США із абсолютно пустим кошиком, хоча Україна вже понад півроку не може отримати третій транш кредиту МВФ. Команда президента України намагається подати слова Байдена про рішення виділити 335 млн доларів на потреби безпекового сектору України, як вагоме досягнення переговорів. І це при тому, що наміри виділити ці кошти анонсував посол США в Україні Дж.Пайєтт ще на початку лютого цього року. Іншими словами, спроби команди президента занести заявлені 335 млн доларів у свій актив виглядають, м‘яко кажучи, некоректно. Окрім того, віце-президент США запевнив президента України, що Сполучені Штати готові розглянути можливість надання Україні кредитних гарантій на суму близько 1 млрд. доларів США, але лише після формування українського уряду та демонстрації рішучості у боротьбі з корупцією.

Якщо перекласти це з мови дипломатичного спілкування, то враховуючи «рішучість» нашої влади у подоланні корупції, з якою вона бореться щодня не покладаючи рук…, небажання призначати незаангажованого генерального прокурора, «заточеного» на викорінення корупції, ці кредитні гарантії навряд чи надійдуть Україні ближчим часом.

Тож може не варто було за такої низької результативності візиту, якщо не сказати провальності, не применшуючи при цьому важливості проведення двосторонніх зустрічей в рамках Саміту, зокрема з лідерами Китаю, Польщі та Нідерландів, їхати за океан і витрачати чималі кошти з державного бюджету на переліт спецлітака, проживання і харчування президента і всієї світи в столиці США?

Що ж до зустрічей як таких Порошенка з Байденом, то останнім часом вони набувають стійкого характеру публічної порки української політичної верхівки. Ще минулого року візит Байдена в Україну сприймався багатьма вітчизняними політичними оглядачами як надання Сполученими Штатами останнього шансу незговірливій українській владі для негайного проведення соціально-економічних перетворень в країні, реальної, а не декларативної, боротьби з хабарництвом і корупцією. І нинішні переговори американського віце-президента з главою Української держави не стали виключенням.

У цій ситуації можна припустити, що американці й далі продовжать тиснути на українські еліту з метою домогтися запровадження докорінних змін в суспільстві, подолання кризових явищ у економіці, лобіювання кадрових призначень а також спонукають українську владу до підготовки неминучих дострокових виборів до ВРУ, яких так бояться нинішні керманичі. І всі розуміють чому. Адже без оновлення Кабінету Міністрів України, Верховної Ради неможливо буде домогтися реформування країни нинішнім складом скомпрометованих і політично збанкрутілих чиновників.

Одним з ключових пунктів цього порядку денного має стати розробка принципово нового закону про вибори народних депутатів України, адже його запровадження не дозволить нинішній владі маніпулювати результатами виборів.

 

Чи був візит Порошенка до США таким успішним, як нам його малюють?Останніми днями нас намагаються переконати в надзвича...

Опубліковано Константином Бондаренком 3 квітня 2016 р.