У святкові дні активізувалися "історики", які, намагаючись применшити роль СРСР у війні, почали нехтувати головним правилом історичної науки: історія не знає умовного способу. Одна справа, коли Дмитро Шурхало пропонує "якбитологію" - інтелектуальну гру у моделювання історичних ситуацій та пошук втрачених можливостей. Інша річ, коли з розумним виглядом намагаються стверджувати щось на зразок: "Головним переможцем у війні стала Великобританія, бо якби не вона, то...", або "Якби не вступ у війну США, то Японія розгорнула б другий фронт на Далекому Сході і відтягнула б радянські сили від Москви" (ніби на Далекому Сході у цей час фронт був повністю оголений, а Японці не просто тягнули з відкриттям другого фронту до грудня 1941 року, а ще й змусили вступити у війну проти них США). Або "Якби не ленд-ліз, то...".
Не може бути оцінок з точки зору "якби". Оцінюємо наслідки і результати. Бо і Великобританія вступила у війну, і Японія поводила себе так, як поводила, і ленд-ліз зіграв рівно ту роль, яку зіграв - і не більшу. І основним переможцем став СРСР - почитайте ще раз документи Ялтинської і Потсдамської конференцій, а також конференції у Сан-Франциско.
Сьогодні мав "приємність" слухати одного історика з його суцільними "якби". Згадав, як під час захисту ним наукової роботи члени комісії задали питання: "А звідки ви взяли такий-то факт?" - "Мені про нього дід розповідав!" - "Перепрошую, але він не підтверджується іншими джерелами і суперечить наявній фактологічній базі". Відповідь "науковця" обеззброїла членів комісії: "Ви що, не вірите моєму діду?"
Сьогодні за цим же принципом дехто намагається творити історичну науку.

Подписывайся на рассылку новостей Страны в Facebook. Узнавай первым самые важные и интересные новости!