Якось дуже вже сильний перебір виходить із мессіанством та "патріотичною" діяльністю нових українських громадян. До більшості з них окремо ставлюся доволі позитивно. І говорять вони часто досить правильні й логічні речі. От тільки їх запрошували в Україну й надавали українське громадянство найперше для того, щоб вони показали на своєму прикладі, як потрібно працювати - чесно й ефективно. Зрозуміло, що їхня думка й оцінки для нас важливі, очевидно, передбачалося, що колись вони почнуть тут займатися ще й політичною діяльністю тощо... Але ж Вас хлопці й дівчата найперше запросили як цінних спеціалістів!.. Для мене те, що сьогодні відбувається навколо іноспеців - ще й особиста образа, бо тоді, півтора роки назад, я прогнозував, що ці люди таки постараються щось серйозне зробити...
На жаль, займатися політикою, ще й з таким типовим постсовковим присмаком фейковості, скандальності та корупційності виявилося легше. Саме ті з закордонних спеціалістів, які продемонстрували особливо скромні результати в довірених галузях, роблять найгучніші заяви й починають уже наносити реальну шкоду.
Особливо зачепило вихваляння Олександра Боровика, як він давав голандській газеті інтерв'ю, яке вийде за день до відомого референдуму стосовно Угоди про асоціацію. Тексту інтерв'ю ще нема, тому можу судити лише з його допису на власній сторінці у фейсбук. Чоловік, як "європеєць європейцю" дві години розповідав журналісту, яка в нас бидлакувата держава, які тут дикі порядки панують і які монстри правлять... Порядки в нас дійсно дуже ще негативні, але є й така річ, як час, місце та спосіб висловлення. Навіть із тих скупих повідомлень, які звучать у дописі, а ще з контексту інших заяв та інтерв'ю Боровика можу уявити, яка там буде сконцентрована чорнуха.
Тепер щодо місця - можна сто разів повторювати, що правда - це не гріх і вона має прозвучати, але чомусь у США, а саме американців ми визнаємо за ідеал успішної та демократичної нації, є дуже специфічна приповідка: "Критика закінчується біля води" (крім Канади й Мексики, з усім решта світом Америка межує через океани). Вдома у себе - кожне слово правди, навіть найболючішої, має величезну цінність, але їдеш до Європи, чи в Азію і: "Моя країна найкраща!"
Стосовно часу, то навіть говорити зайве. За день до референдуму голландці отримають спецвипуск популярного й високотиражного видання, де про Україну буде дуже мало добрих слів, зате негативу виллється й заслуженого й незаслуженого цілими відрами. Єдиними, хто запрошені до інтерв'ю для позитивних меседжів, є Луценко та Гончаренко. Теж можна було пошукати б когось ближчого для європейців з гуманітарного середовища, але й ці обоє будуть уже мати наклеєні Боровиком зневажливі ярлики, які, не сумніваюся, журналіст винесе в підводки до їхніх інтерв'ю, чим повністю знівелює весь позитив.
Боровик хвалиться, що проговорив він із журналістом аж дві години, а я, як колишній журналіст і політик з досвідом, знаю, що якщо ти говориш хоч на 10% більше від того об'єму, який увійде в остаточний текст, то свідомо віддаєш своє ім'я на поталу особистим симпатіям та антипатіям журналіста. Саме він матиме повне право вибирати цікаві йому тези з тих 90 відсотків негативу та 10 умовного позитиву. Якщо він не є палким шанувальником України, а таких серед голландських журналістів не густо, то вибір очевидний.
Так от, за день до волевиявлення типовий обиватель Нідерландів отримає крім усього того злобного бруду й відповідних оргвисновків, якими його вже кілька місяців годують за російські гроші різні лобістські групи, ще й аргументи людини, яка їм за своїм статусом і громадянством країни-члена ЄС (так, усе те саме подвійне громадянство!) ближча й зрозуміліша, ніж усі ми - 40 мільйонів. І це будуть не так аргументи для тих, хто проти України та її євроінтеграції, а для тих, хто ще вагався або й думав проігнорувати референдум (саме низька явка до 30% для нас зараз стратегічно важлива)...
Олександр нічого не втрачає, він, вирішивши, що експеримент не вдався, може в будь-який момент покинути Україну, а нам жити й далі в напівізольованій країні, яка без повноцінних механізмів, які містяться в Угоді, навряд, чи сама колись викарабкається з цього бруду. Ні, звичайно ж, не "все пропало". Щось і самі зробимо, і Угода, нехай і з якимись застереженнями чи без них, колись таки остаточно набуде чинності... але ми втрачаємо час і довіру. В тому числі й через те, що в когось понабрякали особисті амбіції та образи на невдячних аборигенів.
Ще раз застережуся, для мене Саша Боровик не є негативною постаттю, ставлюся до нього із певною симпатією та й часто з розумінням, але ж, чоловіче, згадай два принципи: "Не нашкодь" і "Не сотвори собі кумира (особливо зі самого себе-коханого)".

 

Якось дуже вже сильний перебір виходить із мессіанством та "патріотичною" діяльністю нових українських громадян. До біль...

Опубликовано Taras Chornovil 21 марта 2016 г.