Людяність - це наша риса. І це найважливіше.

Навіть, якщо не пишеш, не говориш багато, то чужа біда, співчуття , жаль не покидає...
Здається, безкінечний біль, тривога стає гіркою реальністю.

З учорашнього дня увесь час заглядаю, що там в Секторі Газа, припинили нарешті, стріляти... ....
В школі Казані також така трагедія...

А що вже про нас говорити, увесь час не припиняється це страхіття війни... Суцільна семирічна незаживаюча рана..

Такі страшні гримаси гібридної війни.

Як шкода людей...
Чужої біди дійсно на буває...

Серце країться, хоч і не завжди подаємо виду.

Читайте Страну в Google News - нажмите Подписаться