22 січня - День Соборності ("і свободи" - до 2014 року, чи "єднання" - у майбутньому) одна з тих дат, які разом з Великоднем, Різдвом, Новий Роком, 8 березня, Днем Перемоги і Днем Незалежності можуть творити спільний для більшості українців символічно-календарний пантеон. Принаймні про це говорить соціологія.

Але події січня 1919 року ще раз нам нагадують яка величезна різниця між символічним обєднанням і реальною соборністю.

Доля цього Акту Злуки між УНР і ЗУНР, який (вже через 11 місяців - 20.12.1919) було скасовано з боку ЗУНР, так само як і доля учасників тих буремких пподій має бути настільним прикладом для сучасних українських політиків, які в угоду политичній конюнктурі, зовнішнім гравцям чи своїм фантазіям створюють лінії розколу в українському суспільстві.

Адже після "Злуки" Директория С. Петлюри відмовилася від Західної України на користь Польщі, а Українська Галицька Армія і Західноукраїнська Народна Респуліка пройшли союз з білогвардійцями і більшовиками, їх керівники (хто вцілів) повмирали на чужині (США, Німеччина); Винниченко також помер у Франції, там само вбито Петлюру, Грушевський покаявся перед радянською владою, став академіком АН УРСР і помер в Росії ...

Всі учасники подій 22 січня 1919 року померли на чужині...

P.S. Соборування (-ати) має в нашій мові й ініше значення - це спроба зцілити важко хворого молитвою - обєднати його тіло й душу.

Саме таке єднання сьогодні потрібне Україні - реальне, а не уявне - на базі Конституції, безумовної поваги прав людини і участі усіх українців в виробленні державних рішень. Тоді перед нами не буде проблем, а лише можливості!

Подпишитесь на телеграм-канал Политика Страны, чтобы получать ясную, понятную и быструю аналитику по политическим событиям в Украине.