...Сен-Жюст звинуватив найполум'яніших революціонерів у корупції. Власне, тих, хто починав Революцію. Колишній журналіст Франсуа Шабо, головний редактор "Журналь попюлєр", один з ініціаторів страти короля Людовіка, очоливши комітет по боротьбі зі злочинністю, за хабарі закривав справи, а потім умудрився "відмити" близько 700 тисяч ліврів. Журналіст Каміль Демулен - той самий, який ініціював штурм Бастилії і став одним з Буревісників Революції, підозрювався у махінаціях з нерухомістю - у цьому ж звинувачували і його дружину Люсіль. Ще одного колишнього газетяра, Ебера, звинуватили не просто у корупції, а й у тому, що він крав сорочки і постільну білизну.
Скандал був неймовірний. Ті, хто вчора викривали продажність і безпринципність влади, самі виявилися звинуваченими у аналогічних злочинах.
За кілька днів усіх їх чекала гільйотина...
А все тому, що у часи Французької революції не було НАБУ і пана Ситника, який би швидко провів слідство і довів, що підстав для звинувачень немає, що все це - політичні інсинуації, викликані протистоянням у фракціях Конвенту, впливами російської імператриці Катерини ІІ, яка фінансує сепаратистів у Вандеї і намагається підірвати Францію зсередини, а також непідкупністю і принциповістю Шабо, Демулена і Ебера.
Історія повторюється двічі. Один раз - у вигляді трагедії, другий - у версії НАБУ.
(Замість мого прогнозу з приводу того, чим закінчиться обіцяне Ситником слідство у справі Лещенка)