Сьогодні відбулась чергова зустріч з Віталієм Кличко.

Одним із питань була приватизація комунальних підприємств, які знаходяться у Києві.

Моя позиція залишається незмінною. Приватизація - не панацея.

Чесно кажучи, я не розумію. Який сенс продавати держмайно за безцінь, щоб потім на тому місці побудували новий житловий комплекс чи торгівельний центр? Що в такому випадку отримає місто? Разовий внесок в бюджет за продаж об’єкту?

Чому не можна використовувати більш ефективні світові практики управління держвласністю?

Візьмем приклад розвитку інфраструктурних проектів штату Орегон, США.

Програма «Regional Significant Industrial Area»: https://www.orinfrastructure.org/…/Industrial-Develop…/RSIA/

Це повністю спланована територія для промислового використання.

-Територія має вільні ділянки, включаючи повністю готові промислові об’єкти (браунфілд), які повністю підходять до розміщення виробництва.

-Територія має готову інфраструктуру, в тому числі залізничну дорогу, аеропорт, порт, мульмодальні грузові і перевалочні об’єкти.

-Територія знаходиться в безпосередній близькості до ринків праці.

Подібні програми мають і інші штати. Хтось сам будує інфраструктуру, хтось має готові виробничі потужності, хтось дає гранти. Але всюди суть одна: кожен штат зацікавлений щоб бізнес відкривав виробництво, створював робочі місця і платив податки в бюджет.

А в нас як? Дадуть місце в полі, де нема ні водопостачання, ні еклектроенергіі, ні нормальної інфраструктури. Заходьте інвестори. І цілком зрозуміло, що інвестицій як кіт наплакав. Адже для чого інвестору витрачати лишні кошти, час, нерви, щоб будувати те, що не відноситься до його основної діяльності? Він краще вибере країну, де вже все є готове!

В той же час, маючи в руках держвласність з готовою інфраструктурою, яку можна використати для створення виробничих потужностей, держава так неефективно цю держвласність розбазарює.

Подпишитесь на телеграм-канал Политика Страны, чтобы получать ясную, понятную и быструю аналитику по политическим событиям в Украине.