З Чернівців в Україні все почалось. Тут має все й закінчитись. Щоб, як завжди - як у кіно.
Півроку тому ми з туману відкритого світу дивились на незабаром надовго закриті кордоні, найжорсткішу етику масок і санітайзерів, смерті знайомих від ускладнень і збанкрутілих від карантину сусідів і друзів.

Епідемія COVID принесла мутації і передчасні смерті.
Але епідемія COVID принесла і епідемію страху, COVID-ідіотів, відмивання грошей, загострила побутові і загальнодержавні неврози і лицемірство.

Та йолкі-палкі.
Україна десятиліттями живе в неоголошеній епідемії туберкульозу і ВІЛу. Медичну реформу чиновники навіть тезово не можуть описати словами. Замість чітких протоколів по пересуванню і ізоляції в карантин - хаотичні лякалки і погрози закрити знову, що ще не закрили.

Давайте відверто.

COVID-19 - величезна проблема. Я сьогодні бачив затор із карет швидких під інфекційним відділенням і бачив інфікованих, яких врятувати на пізній момент уже неможливо.
Але я так само знаю людей, які не змогли вчасно полетіти на лікування смертельних захворювань через закриті кордони і померли не від ускладнень COVIDу. Я знаю зламлені долі і бізнеси, самогубство, численні неврози і невідворотні панічні атаки.

Не дуже популярна розмова у триденку антирекордів.
Але вже час, сміливо і вголос.
Що страшніше - КАРАНТИН чи COVID?

Читайте Страну в Google News - нажмите Подписаться