Як створюються фейки - і яким буде їх результат

Емоції потрохи вщухають і час вже нарешті чітко розібратися – що і як відбулось в історії навколо заяви групи з 46 високопоставлених міжнародних експертів.
Почну з того, що Євроатлантична лідерська мережа (ЄЛМ) – це створене у 2011 році незалежне і неофіційне об’єднання більш ніж 200 експертів з усіх країн регіону, які працюють з метою вироблення практичних і реалістичних шляхів вирішення політичних та безпекових викликів.
Євроатлантична безпека – одна з програм об’єднання, метою якої є зниження ймовірності розгортання воєн та військових конфліктів на євроатлантичному просторі, зміцнення безпеки та співробітництва через «перевірку ідей та розробку конкретних пропозицій» задля покращення безпекової ситуації.
Дана програма ЄЛМ включає у себе представників майже 20 країн – зазвичай, це колишні високопосадовці, дипломати, військові, політики.
Оскільки програма сфокусована на питаннях безпеки, то три її ключові недержавні організації - з США, ЄС та РФ, відповідно Ініціатива щодо ядерних загроз з США, Мюнхенська безпекова конференція та Російська рада із закордонних справ.
Регулярні зустрічі експертів даної програми відрізняються від інших ініціатив дуже прагматичним підходом: тут експерти, які добре знають позиції іншої сторони, і тому не повторюють те, що і так добре відомо.
Основна увага не на тому, що розділяє сторони – а на тому, де можна знайти врегулювання, хоч невеликі, але кроки по покращенню ситуації.

Саме тому декілька місяців тривало обговорення – за участі генералів та адміралів, екс-керівників міністерств оборони та генштабів про те, як налагодити контакти між воєнними структурами для забезпечення стійкого перемир’я, розмінування, пошуків зниклих безвісти і так далі. Безперечно, політичні питання також були в центрі обговорення – без прогресу у їх врегулюванні усі інші напрямки будуть заблоковані.

У цілому, документ, який був опублікований у Мюнхені, - результат дуже тривалої технічної роботи і відображає як суть дискусій, так і компроміс між різними позиціями.
ЄЛМ щороку публікує під час Мюнхенської конференції подібні документи і зазвичай вони обговорюються у рамках заходу та після нього у спокійні, конструктивній атмосфері.
Жодного разу, щоб якийсь з документів такої шановної мережі, викликав суперечності чи взагалі інтерес ЗМІ чи публіки за межами заходу не було. Секретаріат зазвичай заохочує учасників після заходу публікувати власні колонки у ЗМІ для поширення інформації про її пропозиції.
Однак цього року у Мюнхені все склалося по інакшому. Європейські ЗМІ та публіка, як завжди, у цілому просто взяли до уваги питання. Та й з експертного середовища з більшості європейських країн жодних серйозних заперечень не пролунало: документ відображає те, про що говорять у «коридорах та кулуарах» європейських державних органів та аналітичних центрів.

Критичні відгуки надійшли, як і слід було очікувати, з двох протилежних таборів.
З одного боку, заяву критично оцінив російський політик Сурков, який проштовхує «імперську» ідеологію і жорстку лінію щодо України в Кремлі. Його речник – політолог Чеснаков зверхньо назвав документ «неефективним» та «нереалістичним».
Так само і експерти американської Атлантичної Ради, хоч і визнали більшість ідей правильними, закинули авторам декілька зауважень, зокрема відсутність згадки «російська агресія» - хоча вони і самі добре знають, що цього терміну немає і у мінських домовленостях, і в усіх документах РБ ООН і ПР ОБСЄ, на основі яких і здійснювалась підготовка заяви.

Але обидва відгуки – і з Москви, і з Вашингтону – залишалися у межах звичайної коректності у рамках дискусій і відкривали дорогу до подальшого обговорення пропозицій.

Так само і перша реакція українських ЗМІ вранці 14 лютого була цілком спокійною та врівноваженою. Журналіст В.Калниш розмістив у себе на ФБ сторінці повідомлення про заяву з її коротким викладом, усі ЗМІ це передрукували – і здавалося б, на цьому публічна увага мала б завершитись, а документ мав би перейти на рівень експертного обговорення.

Але все змінилося в обід у п’ятницю, коли несподівано про цю ж саму заяву почали знову писати як про щойно виявлену новину - але вже з прямими перекручуваннями, неправдою та маніпуляціями.
Наведу декілька прикладів:

Фейк 1: «Заяву підготували російські експерти». Без жодних доказів цю дезінформацію першою поширили на сторінках Української правди. Дане твердження – абсолютна брехня. Документ готував секретаріат ЄЛМ, який складається з декількох усім добре відомих поважних американських та британських експертів.

Та й уявити, що 46 підписантів, серед яких колишні міністри оборони Великої Британії, енергетики США, керівник сил НАТО в Європи, декілька міністрів та керівників МЗС країн ЄС, керівник британської спецслужби, генерали і адмірали країн НАТО – що усі вони погодились би підписати документ, підготовлений російськими експертами – це божевілля.

Зверніть увагу – ніхто, жоден з підписантів так і не відкликав свої підписи, а спроби натиснути на них з боку окремих українських політиків були одразу ж жорстко відкинуті. Тому що усі підписанти добре знають, як готувався і обговорювався документ, тому усі ці інсинуації просто сприймаються як свідчення повної неадекватності їх авторів.
Шкода, що Українська правда погодилась стати майданчиком для поширення брехні. Брехня у їх першій новині на цю тему була як у цьому, так і у інших складових новини, про що їм оперативно було повідомлено. Але... жодної реакції з боку УП не було, брехню залишили - для наступних хвиль атаки фейками.

Фейк 2: «Заява закликає зняти санкції з РФ» - інша брехня, яка прямо суперечить тому, що написано в тексті:
«Повинен бути обраний процес для чіткого визначення, як конкретні дії з імплементації Мінських домовленостей призводили б до відповідних змін у санкційному режимі.»
Жодного слова про зняття!!!
Даний пункт став результатом обговорення скандального повернення РФ у ПА РЄ та закликів запросити РФ на наступну зустріч Великої сімки. Саме українські учасники наполягали на тому, що будь-які кроки по пом’якшенню санкцій без зворотніх дій з російського боку нівелюють саме значення санкцій тому потрібна дорожня карта – чітке визначення того, які саме дії РФ можуть призводити до яких саме рішень щодо санкцій. Щоб унеможливити їх зняття без жодних дій чи навпаки – дій України.
Але автори фейків – а тут, на жаль, знову, неправду розмістили на Українській правді, просто збрехали, а інші ЗМІ полінувалися подивитись в оригінал документу.

Що ж, РФ може відправити УП мотиваційний ящик шампанського – без такої дорожньої карти і прив’язки будь яких змін у санкціях до конкретних дій РФ нас чекають нові неприємні сюрпризи на зразок повернення Росії в ПА РЄ.

Фейк 3: «Заява не згадує Крим» є іншою прямою брехнею, поширеною багатьма ЗМІ. Дійсно, до даної заяви усі документи, де стояли підписи росіян, не містять згадки про Крим – від мінських домовленостей до десятків експертних напрацювань.

Читачі не можуть навіть уявити – стільки роботи було зроблено і результатом яких зусиль стала поява у першому абзаці тексту «Політичне врегулювання є основоположним для … покращення перспектив конструктивного діалогу між Україною та Росією з ширшого кола питань, зокрема щодо КРИМУ».
Ця фраза могла би стати «гачком», який би зачепив проблематику Криму і включив би її чи у мінський переговорний процес, чи в Н4, чи у окремий формат.
Але агресивною критикою боюсь що цю можливість ефективно знищили.

Фейк чи скоріше маніпуляція 4: «Проігноровано російську агресію». Як вже зазначено вище, дана заява базувалася на вже існуючих документах – мінські домовленості, рішення РБ ООН та ПР ОБСЄ. Саме у них дається визначення «конфлікт в і навколо України», а не «російська агресія». Саме попередній президент Порошенко погодив такі формулювання, які зараз вже стали основою всього мирного процесу – і саме він зараз найбільше обурюється. Хоча своє обурення йому слід адресувати собі.

Фейк 5: «Україна має погоджувати свою ідентичність з Росією та сусідами» - безглузде твердження, яке немає нічого спільного з заявою групи експертів.

Нагадаю, що сам текст говорить про «запровадження нового інклюзивного національного діалогу в Україні... Такий діалог повинен проходити із залученням лідерів думок, провідних науковців та всесвітньо визнаних експертів. Слід докласти зусиль для активізації діалогу з сусідами України, зокрема Польщі, Угорщини та Росії з їх відповідними позиціями. Цей діалог має стосуватися тем історії та національної пам’яті, мови, ідентичності та досвіду меншин. Він повинен передбачати толерантність і повагу до етнічних та релігійних меншин - як у національному, так і у міжнародному контексті - щоб збільшити інклюзивність та соціальну згуртованість.»

Жодного слова щодо погодження ідентичності з Росією чи з іншими країнами!

Сама ідея даного пункту з’явилась після обговорення проблем, з якими Україна зіткнулась у процесі внесення змін до Конституції, які як передбачені мінськими домовленостями, так і об’єктивно потрібні для подальшого розвитку української держави.
Головний недолік конституційного процесу як до Майдану, так і після – це виключення з нього суспільства, неврахування позицій різних груп при опрацюванні ключових положень конституційної реформи.
Саме для цього і потрібен інклюзивний національний діалог – і це одна з аксіом для міжнародного співтовариства при обговоренні конституційної реформи для будь якої країни світу.

Під час обговорення також було зазначено, що діалог потрібен не лише всередині українського суспільства щодо внутрішніх проблем, але і з сусідами – щодо проблем, об’єктивних чи штучно придуманих і нав’язаних у порядок денний.
Лише діалог може зняти взаємні побоювання, острахи, упередження, вирішити питання історії, мови, нацменшин і так далі.

Що тут поганого? Що тут може тлумачитись як зрада? Де тут погодження ідентичності з сусідніми країнами?

Фейк 6: «Заява закликає до зближення Росії та ЄС». Тільки відвертий профан чи маніпулятор може тлумачити 11 пункт документу – пропозиція щодо «вибіркової співпраці ЄС та РФ в 2020 році, в тому числі через підтримку впровадження Мінських угод» як заклик до зближення ЄС та РФ без виконання мінських угод.
Питання полягає у тому, що, попри наявність санкцій, торгівля ЄС і РФ щороку все більше зростає, попри обмеження політичного співробітництва не лише Франція чи Італія, але і інші європейські країни та інституції активізують контакти з РФ. Чого лише вартує північний потік 2, Берлінська конференція по Лівії, активні контакти по Ірану, Сирії…
Як на це реагувати? Мовчати?
Кричати про російську агресію у сподіванні, що колись почують?
У відповідь наші аргументи європейські дипломати кажуть – вибачте, але є сфери, де ми без Росії не можемо обійтись.
Щоб якось врегулювати дане питання і визначити напрями, де таки можуть бути обмежені контакти, а де такі контакти мають бути заборонені всередині ЄС обговорюється зараз концепція «selective engagement” – “обмеженої співпраці», про яку якраз і і йдеться у заяві: «…вжити заходів в сферах, де існують сильні спільні інтереси (наприклад, наука та дослідження, транскордонне та регіональне співробітництво та співпраця з питань зміни клімату та навколишнього середовища).»
Можна звичайно і тут нічого не робити – але тоді не дивуйтеся, якщо за декілька років Росія та ЄС повністю повернуться до співпраці, а на позицію України взагалі ніхто не буде звертати увагу.

Фейк 7 «Заяву засудили в МЗС України» - відверта маніпуляція, оскільки в МЗС зробили цілком правильну і збалансовану заяву про очевидний факт, зазначений і у самій заяві, і усіма підписантами – даний документ відображає виключно особисту позицію підписантів, ніхто з них за визначенням не міг представляти будь-які державні інституції чи будь-яку державу. Це очевидний факт для будь-кого на Мюнхенській конференції – окрім брехунів, які шукаючи смажені факти намагалися вже будь-що подати як скандал.

Після того, як для розміщення фейків було використано Українську правду, а більшість ЗМІ полінувалися прочитати сам документ, поцікавитись у організаторів чи авторів статус, ідею, мету документу, замість врівноваженого і спокійного висвітлення в медіа розпочалась якась параноїдальна компанія, в якій вже ніхто не цікавився чи новини і коментарі мають взагалі що небудь спільного з документом, про який ідеться.

Автори фейків самі їх створили і потім успішно їх розвінчали!

Агресивна неадекватність окремих присутніх в Мюнхені українців наскільки шокувала організаторів конференції, що, як мені розповіли присутні там колеги, підписанти і організатори навіть не захотіли з ними розмовляти чи запрошувати на обговорення документу – «який сенс про щось з ними говорити?»

Лише коли більшість з них залишила захід, то до документу знову відкрили доступ на сайті конференції і повернулись до нормального експертного обговорення під час окремої дискусії у суботу у другій половині дня, як і планувалось організаторами.

У цілому ж результатом цієї агресивної фейк-кампанії стала демонстрація усьому цивілізованому світу повної неадекватності найголоснішої і найактивнішої частини українського політикуму. Попри те, що їх підтримують 8-12% виборців, своїми криками вони спроможні заповнити весь інтернет простір, телеканали та радіоефіри.

А ще – завдати удару Україні на міжнародній арені не лише своєю корумпованістю та катастрофічними результатами управління країною, але і повною неадкватність на міжнародному рівні.

Висновок, який зроблять наші західні партнери після даного скандалу боюсь що буде десь приблизно такий: в цій країні немає кому і немає з ким домовлятися, краще все вирішувати напряму з росіянами.

Напевне, саме це і була мета організаторів даної фейк-кампанії.

Читайте Страну в Google News - нажмите Подписаться