Коли я почав штатно працювати журналістом, то мало що знав про країну, про економічні та соціальні процеси. Соціальний бік мене не турбував, бо було мені 22 і я нічого не потребував від держави. Економіка проходила повз мене, бо потреби в їжі покривалися від бабусі з села, а пиво я знав де і коли брати. Добре знав футбол, і вважав, що це основне знання на сьогодні. Країну (і СРСР, і Україну) я знав непогано, але однобоко: поїздка до друзів, де погуляли, випили, поїхали до інших друзів в інше місто.

Аж ось я професійний журналіст. На щастя, потрапив до редакторів, які давали простір та час для самостійності, вибору тем. Отже, швидко відробивши обов’язкові матеріали, я прямував туди, де мені було просто цікаво. Я ходив робити матеріали на виробничі підприємства. Мені було цікаво, як що робиться: ковбаса, молоко, горілка, пиво, тканини, будматеріали. Потім до вугільної шахти, металургійного виробництва, залізниця, автопарки, електростанції… Де тільки не бував, звідки лише не писав репортажі. І дуже швидко набував професійного досвіду.

А чому я про це згадав, бо бачу, до влади зараз прийшли люди, які в силу своєї попередньої діяльності та віку мало знають про процеси, що йдуть в державі. Але знов таки зі свого досвіду знаю, що відверта цікавість та загальна ерудиція можуть дати швидкий ефект в розумінні соціальних та економічних процесів. Тому, коли я бачу, що Зеленський, інші нові політики, кудись їздять, знайомляться, то вважаю це дуже вірним шляхом.

Подписывайся на рассылку новостей Страны на канале Telegram. Узнавай первым самые важные и интересные новости!