Віра значної кількості наших співгромадян у те, що молоді люди - без досвіду і «біографії», але водночас і без корупційного сліду, без розуміння елементарних основ парламентаризму, але натомість із ентузіазмом і бажанням діяти - можуть врятувати Україну і вивести її з кризи, мені нагадує віру забобонних середньовічних європейців у те, що Хрестовий похід дітей може привести до перемог над невірними у Палестині. У 1212 році тисячі дітей і підлітків із французьких і німецьких земель вирушили у похід за Гробом Господнім. Європейці вірили, що чисті і непорочні душі дітей можуть те, чого не змогли досвідчені вояки. Тим більше, що учасники Четвертого хрестового походу, який скінчився кількома роками раніше, замість досягнення ідеалу і боротьби з сарацинами просто розграбували Константинополь і, збагатившись, повернулися додому. Звісно, що це призвело до значного розчарування і водночас до підйому нового ентузіазму: лише безгрішні діти можуть стати справжніми героями! Лише вони можуть відвоювати Святині!
Фінал походу був трагічним: фактично, усі діти стали жертвами піратів, що продали їх у рабство...
...Хочу помилитися, але, здається, вже за рік в Україні поняття «нові обличчя в політиці» буде девальвовано і дискредитовано - як дискредитували поняття «демократія», «реформи» тощо. «Нові», в яких сьогодні вірять і які свою «новизну» і безпорадність у багатьох політичних питаннях виставляють як чесноту, вже завтра будуть обурювати і викликати нарікання. 
У 1917 році молоді політики і «нові обличчя» робили революцію і утверджували нові ідеали, а вже у 1918 році розстрілювали, займалися банальним рекетом, інтригували, вдавалися до корупційних схем. 32-річний прем‘єр-міністр Всеволод Голубович був причетний до викрадення відомого банкіра. 25-річний «геній дипломатії» і кандидат в зяті Михайла Грушевського Олександр Севрюк привласнив кошти, що були виділені на викуп з італійського полону українських вояків. Прикладів подібної діяльності «нових облич» можна наводити чимало. «Політичні наші діти Запосіли три повіти. Скрізь завели диктатуру І військову інспектуру», - співали у 1919 році. «Політичні наші діти» - актуально й для нашого часу...
Вже наступні вибори обернуться тим, що виборці захочуть не стільки «нових» чи ще новіших, скільки «старих». Маятник суспільних настроїв спрямує свій хід вбік консерватизму... І як тут не згадати В’ячеслава Липинського, який говорив про необхідність балансів між досвідом старшого покоління і енергією молодого покоління. Інакше дисбаланс призведе до непоправних наслідків.
... Напевне, у моєму випадку говорить старість, але я відверто побоююся наступного парламенту, всуціль наповненого юними мрійниками і молодими циніками. Ті, хто їх обиратиме, думають, що вони будуть кращими за попередників. І що саме вони відродять Україну.

Sancta simplicitas!

Подписывайся на Страну в Twitter. Узнавай первым самые важные и интересные новости!