Почитав критику на адресу депутатів Київради, які ухвалили урочисто відзначити 250-річчя Коліївщини. Категорично не згоден з критикою! Це дійсно вагома дата.
Коротко - про суть повстання. Одного дня в Мотронинському монастирі з'являється ігумен Мельхіседек Значко-Яворський, який заявляє, що у нього є документ від Катерини ІІ ("Золота грамота"), і ніби цариця благословляє на фізичне винищення деяких категорій населення. З міркувань політичної толерантності та задля дотримання умов інформаційної політики фейсбуку назвемо їх нейтрально - "національних меншин". За народними переказами, він закінчив свою полум'яну промову словами: "Беріть друзів, теплий одяг, гарний настрій, парасольки, чай і каву - і за ножі!". За короткий час було вирізано тисячі поляків та євреїв ("Від Києва до Умані лягли ляхи трупом"). 
Що маємо у результаті? Польский уряд добровільно запросив російські війська, які повстання придушили і з Правобережної України вже не пішли (через чотири роки цю територію було офіційно проголошено російською). Напад гайдамаків на місто Балта, у якому була турецька залога, став приводом до оголошення Туреччиною війни Росії, внаслідок якої Росія отримала Північне Причорномор'я, а згодом - і Крим. 
А в чому вигода для українців? Та ні в чому. Вони зіграли у чужу гру, вчергове витягаючи для когось каштани з полум'я. Зрештою, як і згодом, у 2014 році. І у багатьох інших випадках. До речі, отець Мельхіседек, який спровокував повстання, згодом отримав підвищення - став ігуменом Видубицького монастиря у Києві. Заслужив. 
Так от: ми повинні якомога гучніше святкувати річницю Коліївщини. Як символ того, що історія нас нічому не вчить. І як символ того, як нас легко спровокувати на безглузді дії - а потім ще й гордитися цією безглуздістю, зводячи її у ранг одного з наріжних каменів вітчизняної історії. На святкування обов'язково потрібно запросити послів Польщі та Ізраїлю (принаймні, вислухати, що вони скажуть на спробу запросити їх - думаю, попри дипломатичний протокол вони все-таки будуть використовувати переважно російські мати для аргументації своєї відсутності на урочистостях). 
А у центрі Києва, на Європейській площі, потрібно поставити памятник Коліївщині: по колу - видатні сучасники цієї акції (Вольтер, Дідро, Руссо, Моцарт, Вашингтон та інші), що з жахом відвертаються від основного постаменту, на якому дві постаті - гайдамацький ватажок із свяченим ножем і громадський активіст у балаклаві і з коктейлем Молотова - дружно наступають на одні і ті ж граблі.

Подписывайся на рассылку новостей Страны в Viber. Узнавай первым самые важные и интересные новости!