Після блискучого розкриття головою СБУ під процесуальним керівництвом генерального, прости господи, прокурора державного заколоту, який Михайло Саакашвілі збирався влаштувати на гроші Курченка, Службу безпеки України спіткав черговий професійний успіх. Про затримання співробітниками СБУ уповноваженого СБУ з питань звільнення заручників Володимира Рубана при спробі завезти з території «Донецької народної республіки» вогнепальну зброю та набої йшлося 12 березня 2018 року в передачі на телеканалі ZIK.

Бездарний спектакль, призначений для одного глядача – лише так можна охарактеризувати «справу Рубана», який, заковтнувши гачок агента СБУ, вирішив трохи підзаробити на перевезенні зброї. Але є нюанс, про який я говорив у студії ZIK (на жаль, цей епізод не увійшов в уривок з передачі, що поданий нижче) – в Україні джерелом права є не тільки закони, які приймаються Верховною Радою, але й правова позиція, викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини.

А ЄСПЛ, між тим, неодноразово підкреслював, що при оцінці доказів злочинної діяльності, здобутих за допомогою агентів правоохоронних органів, треба, насамперед, виходити з того, чи міг би злочин бути скоєний без участі агента (у даному випадку – без допомоги майора Балова з позивним «Кедр», який умовив Рубана поїхати в ДНР, забезпечив його автотранспортом і гарантував безперешкодний перетин КПВВ попри те, що Рубану торік СБУ заборонила перетинати лінію розмежування). Якщо агент лише пасивно спостерігав за підготовкою та вчиненням злочину, то здобуті докази можуть розглядатись як належні. Але якщо злочин не міг бути скоєний без участі агента, то мала місце провокація, а зібрані в такий спосіб докази є неналежними й не можуть прийматись судом.

Подписывайся на рассылку новостей Страны в Facebook. Узнавай первым самые важные и интересные новости!