12 лютого 2018 року виповнюється три роки так званим «мінським домовленостям №2», які в столиці Білорусі уклали між собою пенсіонер і два бомжі.

Як заявляє президент Порошенко, «альтернативи мінським домовленостям немає», оскільки лише вони, мовляв, можуть зупинити російську агресію на Сході України. Але при цьому Порошенко забуває уточнити, що ані Україна, ані Росія не мають жодного відношення до цієї угоди між приватними особами.

На окремий наголос заслуговує та обставина, що в «мінських домовленостях» слово «Росія» ніде не фігурує, натомість постійно підкреслюється, що на Сході України відбувається громадянська війна, яка може бути припинена лише шляхом проведення виборів на бунтівних територіях. Тільки після таких виборів, згідно з «мінськими домовленостями», може ставитись невідомо перед ким питання про передачу Україні неконтрольованої ділянки кордону та виведення іноземних військ і тільки за умови, якщо перед цим Верховна Рада внесе зміни в Конституцію України та надасть «особливий статус» окупованим районам.

«Мінськими домовленостями», яким «немає альтернативи», передбачена така послідовність з метою припинення бойових дій: спочатку вносяться зміни до Конституції України та проводиться федералізація України з наданням особливого статусу окупованим районам, потім проводяться вибори на окупованих територіях без будь-якого контролю з боку України, потім розглядається питання про можливість передачі Україні контролю над кордоном за умови «проведення конституційної реформи в Україні» та «за погодженням з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей» й лише після цього – «виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України». Причому, куди ця техніка та іноземні збройні формування будуть виводитись – незрозуміло, оскільки Росія не є стороною «мінських домовленостей» й ніколи ніяких зобов’язань на себе стосовно виведення окупаційного корпусу не брала.

Цитую «мінські домовленості»:

***
9. Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту, яке має розпочатися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання (місцеві вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей на підставі Закону України та конституційна реформа) до кінця 2015 року за умови виконання пункту 11 - у консультаціях і за погодженням з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої контактної групи.

10. Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під спостереженням ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп.

11. Проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової Конституції, яка передбачає ключовим елементом децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей відповідно до заходів, зазначеними в примітці, до кінця 2015 року.

Подписывайся на рассылку новостей Страны в Facebook. Узнавай первым самые важные и интересные новости!