Оце читаю я коментарі експертів-політологів-журналістів з приводу внесення, термінового включення до порядку денного й миттєвого зняття з розгляду законопроекту Герасимова-Бурбака про можливість звільнення директора НАБУ без висновку міжнародного аудитора, і дивуюсь. Народ, якому хоча б за родом діяльності належить розумітись на засадах української політичної інтриги, з задоволенням смакує інтелектуальну недолугість Порошенка, який лише вчора, мовляв, хотів звільнити Ситника, вночі отримав по руках від американських та європейських друзів і вже зрання передумав зазіхати на крісло очільника НАБУ.

Люди добрі, а хто вам сказав, що Порошенко взагалі планував прийняти цей закон і з чого ви вирішили, що його не влаштовує погрязлий у корупції, повністю скомпрометований і «підвішений на гачок» кількома кримінальними провадженнями Ситник?

Законопроект Герасимова-Бурбака вносився саме для того, щоби він був відкликаний на тлі проекту постанови про звільнення Єгорушкі Соболєва з посади голови Комітету Верховної Ради з питань запобігання корупції. Якби була запропонована лише постанова щодо Єгорушкі, американські та європейські друзі влаштували б страшенний ґвалт і примусили б Порошенка облишити Соболєва в спокої. А так вся заокеанська істерика була присвячена законопроекту, який ніхто приймати й не збирався. На ранок Герасимов законопроект відкликав і американські друзі стали задоволено потирати руки: мовляв, хрен з ним, Єгорушкою, головне – Ситника врятували.

Що ж стосується Ситника, то його звільнення стане якщо не катастрофою, то дуже неприємним моментом для Петра Олексійовича. Бо на нового директора НАБУ, щоби зробити його ручним, ще доведеться збирати компромат. А Ситник за 10 років роботи в органах прокуратури стільки начудив (один лише факт – директор НАБУ зараз проживає в квартирі, яка була придбана на кошти благодійного прокурорського фонду «Правозахисна фундація «Вільна громада», зареєстрованого в с. Козин Обухівського району, де Ситник разом з колегами по прокуратурі Київської області хапнув 110га землі), що в будь-який момент його можна відправити років на 8 у виправну колонію в Мокошиному. Про такого директора НАБУ президентові годі й мріяти.

Єдина вада Ситника – це те, що він інколи змушений виконувати вказівки американських кураторів. Ситника можна зрозуміти: сприяння діяльності іноземних спецслужб на території України – це єдина гарантія його недоторканності. Але Петра Олексійовича така обставина, звісно, дратує. Втім, думаю, що найближчим часом Ситник зробить належні висновки й буде перед візитами до посольства США обов’язково заїжджати в Адміністрацію Президента.

Подписывайся на Страну в Twitter. Узнавай первым самые важные и интересные новости!