Це, звичайно, хороша ідея, але мене особисто насторожує, і я про це пишу вже вдруге, те, що її намагаються реалізувати аж надто поспішливо.

Можна, ясна річ, зібрати велелюдний мітинг біля пам'ятника Чорноволові в Києві, але цього мало на старті до оголошеної мети.

Треба, щоб і біля пам'ятника Чорноволові у Львові зібрався не менше велелюдний мітинг, а заодно й по інших обласних і районних центрах.

Словом, Рух має спочатку стати масовим і матеріальною силою, яка здатна буде протистояти потужній машині старої Системи, яка, між іншим, може мобілізуватися і об'єднати навколо себе політичні партії та угрупування, які зараз стоять у позі (пардон, в опозиції) одно до одного.

Впадає в око й те, що на чолі Руху Нових Сил видно переважно грузинів, а не українців. Це не може не насторожувати. З одного боку, цей Рух багатьом увижатиметься іноземним легіоном, а з другого - для когось він буде свідченням того, що в Україні немає достойних представників Нових Сил, здатних його очолити.

З того, як РНС себе рекламує, уже виникає підозра, що він однозначно не буде партією ідеоогічною, а от ризик скотитися до звичних для України персоналізованих партій уже видно неозброєним оком.

Що ми бачимо на сьогодні, так це амбітність щодо подолання корупції та дострокових виборів до ВРУ. Ці складники легко поміняти місцями, і результат буде такий самий, як у шкільному арифметичному правилі.

І все тому, що у Нових Сил немає пріоритетів. А пріоритетів немає тому, що цей Рух не має стратегії, отже - не знає, якою він хоче бачити Україну, скажімо, через 50 років і в який спосіб цей Рух хоче Україну туди привести.

Найпечальніше в тому, що Рух Нових Сил навіть не заїкається про українізацію України. Ще не заїкається чи природа його така, що українізація чужа йому апріорі?

Сподіваюся, мої нотатки читають якщо не лідери, то хоча б активісти РНС, і вони донесуть мої думки за призначенням.

Володимир Іваненуо
Український Університет