ЩО ВИХОДИТЬ, КОЛИ ЗА ДЕРЕВАМИ-МОЛОДНЯКОМ НЕ БАЧИТИ ЛІСУ

Щодо "смакування" подробиць приватного, ба навіть інтимного життя молодої жінки Сергій Лещенко, звичайно, має рацію, і тут я цілком на його боці. Але ці подробиці напевно ніколи б не спливли на поверхню, на них мало хто звертав би увагу у суспільстві, якби ця Настя працювала в нічному клубі, була моделлю або й зіркою кіно.

Уже заміжня молода жінка (яку всі чомусь називають дівчиною), однак, раптом появилася в політиці, та ще й на генеральській у буквальному сенсі посаді, на яку зазвичай ідуть роками, набираючись знань, розуму, досвіду, мудрості і, ясна річ, зірок на погонах. В її резюме немає жодного рядка про фахову підготовку, досвід роботи й зірочку бодай молодшого лейтенанта у відомстві, яким її знічев'я поставили... керувати.

Отож і дивно, що найактивніший борець із корупцією в Україні С. Лещенко не побачив у цьому корупційної складової й дійшов висновку, що ця історія з Дєєвою не йде в жодне порівняння з тими історіями, що їх розворушує сам пан Лещенко. Виходить, що за деревами він не бачить лісу. І цей випадок з юною Настею - деревце, за яким шумить той самий ліс, якого за товстішими стовбурами не бачить Сергій.

Хіба призначення Дєєвої на високу прсаду в МВС не нагадує призначення Ю. Луценка на посаду генерального прокурора? Усі давно вже погодилися з тим, що уся затія з призначенням пана Луценка була чистої води корупційним фортелем, але аж ніяк не прагненням боротьби з корупцією.

Хіба зліт Дєєвої на верховину виконавчої влади не нагадує вам про таку ж несподівано сподівану появу у Верховній Раді цілого сонму юних створінь з ефектними формами, у дорогому вбранні з ще дорожчими аксесуарами, але без належної освіти, знань, досвіду та інших чеснот, необхідних політикам-законодавцям національного рівня? Дуже швидко потім ці молоді особи жіночої статі ("дівчата") виявилися симпатіями, пасіями, коханками діячів, завдяки яким вони й потрапили на олімп національного законотворчого процесу.

Щось подібне спостерігаємо й на регіональному рівні, де нізвідки раптом пробиваються на високі керівні посади дівчиська без освіти, знань, досвіду і т.ін.

Прикметно, що вони, як правило, не володіють державною мовою. Недорікуваті вони і в російській, яку через якесь непорозуміння вважають рідною. Бо якби та мова була їм рідною, недорікуватість (російською - "косноязичіє") не було б їхньою найбільшою "чеснотою". Вони ж - діти суржика й "мовної шизофренії" (Yuri Shevchuk).

На жаль, загальний рівень культури цих діачат зазвичай не піднімається вище модних шмоток. Про їхній рівень національної свідомості й громадянської відповідальності годі й говорити - їхні справи говорять самі за себе.

Сказане вище хтось може сприйняти як моє упередження щодо можливостей, політичного потенціалу жінок. Мені доводилося працювати під керівництвом освічених і мудрих жінок, які були набагато сильніші як керівники, менеджери з чоловічого середовища. Не кажу вже про те, що я знав і знаю багато талановитих жінок, достойних найвищих посад.

Хоч темою цієї розмови стало "жіноче питання", мушу сказати, що таку ж ситуацію в принципі ми спостерігаємо на "чоловічій половині". Хіба не вискакують на високі посади у виконавчій та судовій владі, хіба не стають нардепами чиїсь жовтороті синки, племінники, водії, охоронці та й... коханці чоловічої статі? А це ж також - прояв корупції й деревця з того лісу-молодняку, за яким С. Лещенко не бачить могутнього лісу.

Як на мене, будь-яка несподівана поява на високих і відповідальних посадах, які вимагають грунтовоної фахової підготовки, солідного досвіду й напрацьованого авторитету в галузі або суспільстві, зовсім юних і нікому незнаних осіб і жіночої, і чоловічої статі має сприйматися як дзвіночок, сигнал того, що за таким призначенням чи висуненням криється чиясь банальна вигода матеріального, морального, сексуального чи якогось іншого характеру.

Не бачити в цьому корупційних діянь борцеві з корупцією - це прояв короткозорості, а можливо, що й небажання бачити очевидні факти та події, коли борець з корупцією демонструє вибірковий підхід: "тут граємо, а тут не граємо".

Наголошую на цьому тому, що, за моїми спостереженнями, С. Лещенко доволі часто б'є з гармати по горобцях, але делікатно обходить, ніколи навіть не згадуючи, корупціонерів і клептократів, можливо, найвищого польоту. Чи йому для цього бракує зенітки або ще краще - ракетної установки?