Оприлюднений НАБУ і анонсований депутатом Лещенком "компромат" на Пола Манафорта викликає сарказм. Мало того, що ці "докази" не можуть бути прийняті жодним судом, вони кидають тінь на тих, хто сьогодні виконує дрібне політичне замовлення виборчого штабу американських демократів.

І тут мені згадалася історія 13-річної давнини, яка до болю нагадує мені нинішні потуги клієнтели Держдепу в Україні. Історія не вигадана, не зважаючи на свою анекдотичність - вона від і до базована на реальних фактах. Чимала кількість київських журналістів і технологів можуть пригадати цю історію - вона передавалася з вуст у вуста і обростала подробицями. Зрештою, деякі сайти присвятили цій історії статті - і їх можна витягнути з архівів.

У 2003 році в Україні загострилися стосунки між однією олігархічною групою і одним міністром (нині вже покійним). Міністр мав велетенський вплив на політичні процеси і заважав деяким високопоставленим особам у владі. Спроби змонтувати компромат проти міністра ("фотографії", на яких він влаштовує сексуальні ігри з неповнолітніми хлопчиками) результату не дали. Потрібно було викликати гнів Президента - та такий, щоби міністра відправили у відставку з вовчим білетом. І бажано - з порушеною кримінальною справою. Після кількох мозгових штурмів політтехнологи порадили імітувати підготовку до державного перевороту - і навіть оприлюднити дані іноземних розвідок!

Це зараз все виглядає банально, а тоді... Треба було знати Кучму, який свого часу у КБ "Південне" і не з такими інтригами зіштовхувався, а тому подібній ахінеї мав би повірити.

У Варшаву (для більшої вагомості інформацію мали оприлюднити за кордоном) відправляється народний депутат З. У депутата була кришталево чиста біографія, в якій впадала в очі графа "освіта" (там значилося: "Естрадно-циркове училище, клоун" - я не жартую!). У визначеному місці його чекали польські журналісти і "розвідник", який мав прокоментувати отриману інформацію і підтвердити автентичність матеріалів - такі да, міністр готував переворот і навіть підпорядкував собі частину військ!

Депутат З. не врахував різницю у часі. Він прийшов у конференц-зал готелю о 13.00 за київським часом і, не побачивши жодної живої душі, вирішив, що дано відбій (зателефонувати і уточнити він не здогадався). Написав смс - мовляв, чому не попередили? Відключив телефон (роумінг, дорого). І з чистою душею він пішов пити варшавське пиво.

За годину польські журналісти, не побачивши сенсації і образившись на українських організаторів, розійшлися.

Жарти жартами, але ж депутат гонорар вже отримав, і повертати його не хотілося. Тому він вирішив діяти по складеному ним же (але більше ні з ким не узгодженому) плану Б. Він повернувся до Києва і скликав прес-конференцію в УНІАНі.

"А чи знаєте ви, - звернувся З. до журналістів, - що був я у Варшаві. І зустрівся зі мною представник білоруської (?!?) розвідки. І показав він мені матеріали, з яких випливає, що Міністр готує військовий переворот в Україні!"

"А можна ознайомитися з цими матеріалами?" - наполягали журналісти, які не хотіли вірити на слово.

"Ні! Він мені дав почитати текст, написаний від руки. Я почитав, запам'ятав і зараз переказую вам!"

"А як він виглядав - цей розвідник? Прикмети?"

"Ми зустрічалися в темному під'їзді і його обличчя я не розгледів..."

Одним словом, не повірив чомусь Данилович у підготовку перевороту...

От у мене зараз приблизно така ж реакція на оприлюднені дані про бухгалтерію Манафорта. "Ой, не схоже! Ой, халтура!"