Цікаво іноді несподівано робити деякі відкриття, які лише підтверджують твої попередні версії. От я, попрощавшись із доволі скандальним нардепом Борисом Філатовим із групи «Приват» Ігоря Коломойського (ой, перепрошую – тепер це вже УКРОП), який став міським головою Дніпропетровська, якось втратив його з поля зору. Виявляється, що дарма. От позавчора писав аналітичний порівняльний матеріал про кількох мерів обласних центрів. І виникла потреба відшукати в гуглі деякі відомості про Філатова (і цей фактаж, і сама стаття були цілком нейтральними, некритичними), а знайшов ще й один фактик за січень місяць, який потребує окремого висвітлення – на цей раз уже значно критичнішого. Там взагалі на Дніпропетровщині цікаві події в місцевому політикумі відбуваються, якось засяду й напишу про це все трохи детальніше.
Так от, мова йде про одне дуже красномовне кадрове призначення. Заступником мера стала дуже одіозна постать - Світлана Єпіфанцева, на той момент голова місцевої організації Опозиційного блоку, відома пресі через ряд скандалів. Філатов сам визнав, що це була його власна ініціатива й він «свідомо запросив свого колишнього ворога й конкурента, праву рук Вілкула з метою об’єднати все місто» і т.д. і т.п. – ну що ж, пояснити у нас зуміють що завгодно, он Філатов навіть ситуацію в мерії Рима на свою підтримку притягнув... Але все тут трошки складніше, ніж нам пробують (і офіційно, й неофіційно пояснити).
Найперше, ми отримали один із прообразів сумнозвісної ширки, до того ж від представника тієї політсили, яка доволі активно її шукала в інших. Усе б звелося до типової регіональної безпринципності, якби не було ще й загрози використання цього досвіду вже на рівні загальнонаціональному. Коли постало питання про неминучість відставки Кабміну Арсенія Яценюка та через його непоступливість стала «сипатися» коаліція, зразу виникли кілька сумнівних варіантів латання дірок: зокрема, за рахунок радикалів Ляшка, частини Оппоблоку та пов’язаної з Коломойським групи «Відродження» і частини групи «Воля народу». Фактично використовуються обставини, коли Президент, скований міжнародними зобов’язаннями (а західні партнери ніяк не можуть позбутися наївної віри, що Арсеній Петрович є уособленням реформаторського курсу), не може напряму руйнувати коаліцію й лише наполягає на добровільній відставці цього Уряду. Натомість, Арсеній Петрович нейтралізує аргументи протилежної сторони про відсутність парламентської підтримки Уряду, латаючи потенційні дірки саме за рахунок явно олігархічних груп. Досвід Дніпропетровська може бути не лише прикладом створення кон’юнктурної більшості під певного керівника на місцях, але й обкаткою такого сценарію для рівня загальнонаціонального. Проковтне «прогресивна громадськість» по-дрібному, спробуємо й по-великому (пробачте за надто прозорі аналогії). Тим паче, що при відмінних маріонетках ляльководи нерідко ті ж самі.
Але є й дрібніші нюанси, які замовчують або спотворюють. Нам спробували спершу представити все так, ніби люди, яких перекупили від фракції оппоблоку й без яких філатовська більшість не відбулася б – якісь випадкові тушки, а не давні й віддані регіонали, бо аж такої наруги виборець УКРОПу вже міг би й не переварити. На жаль, нова права рука Бориса Філатова є найкращим свідченням протилежного. Світлана Єпіфанцева давній і дуже активний член Партії регіонів. Ну не дарма ж вона змогла неодноразово обиратисмя від цієї партії до місцевої ради, стати головою місцевої парторганізації вже Оппоблоку, а зараз готова ледь не через суд оскаржувати своє виключення із партії. До того ж, на фоні доволі строкатої палітри місцевих регіоналів, вона належала не до поміркованіших партноменклатурних груп, що вели свій родовід якщо ще не від Брєжнєва (згадайте: «Днепропетровск – кузница партийных кадров»), то, принаймні, від часів Кучми, а до молодших і зубастіших – так званого «призову Олега Царьова». А це вже дуже відвертий ідеологічний ляпас державі, яка воює проти Росії та місту, яке відіграло таку значну роль у цій боротьбі (не треба нагадувати, хто такий Олег Царьов?), а ще й свідчення непомірної безпринципності окремих «професійних патріотів».
Я трошки пригадую Єпіфанцеву із давніших часів. Колись, коли доля й власна нерозважливість завела мене до ПР, я пару разів бував у Дніпрі й мав нагоду спілкуватися саме з царьовськими регіоналами (Вілкулівських тоді відтіснили аж до Кривого Рогу), звідти й відповідні оцінки її самої та деяких її колег. А потім, уже в 2012-му мені доводилося підписувати відозву на захист журналістки Марини Фролової. Тоді Єпіфанцева влаштувала їй цькування за публікацію якоїсь доволі невинної, ну може трохи завідвертої, фотокарточки, яку сама ж вивісила публічно в соцмережі. Запис її розмови з журналісткою тоді підірвав інтернет:
http://uainfo.org/…/24552-vy-zatronuli-partiyu-regionov-vot…
Висновки з того «високоінтелектуального» діалогу напрошувалися, щонайменше, два: вона таки дійсно тупа й дріб'язкова; вона готова задіювати таку нерпийнятну річ у боротьбі з противниками, як партійний рекет через залучення всіх можливих важелів адмінтиску, який випливав із приналежності до партії влади. («Вы ж понимаете, что такое сегодня Партия регионов. Вам нужна была эта головная боль? Вы её себе заработали. Не хотите таким образом?! Я же говорю,есть инстанции, которые этим занимаются».)
Саме така людина й вибрана Борисом Філатовим, щоб «були належно представлені інтереси другої половини Дніпропетровська»… От я собі уявляю, як об'єднуються такі вміння, навички й принципи двох груп, які вже відзначилися брутальністю й беззаконням у бізнесі й політиці, та й думаю: ну і «повезло» ж Дніпропетровську з такою «широкою коаліцією» (олігархи з реваншистами) - не дай Боже нам її ще й на всю країну розповсюдити…
От, знову - традиційно: хотів коротко висловити "глибоку стурбованість і обурення", а вийшло, як завжди - ціла статейка. Хтось погодиться мені нарешті надати уроки лаконічності?

 

Цікаво іноді несподівано робити деякі відкриття, які лише підтверджують твої попередні версії. От я, попрощавшись із дов...

Опубликовано Taras Chornovil 27 февраля 2016 г.