Вчора Савченко перервала свій дводенний тур селами Калуського і Рогатиського районів Івано-Франківського району. Так, так, ДВОденнйи тур СЕЛАМИ. Я розумію, вибори, і Савченко відпрацьовує свій депутатський мандат у списку "Батьківщини" (хоча я. певна, вона його відпрацювала ще в тюрмі. бо була обличчям виборчої кампанії "Батьківщини" в 2014 році).
Але я не розумію, як можна місцевій "Батьківщині" напланувати СІМ зустрічей в ОДИН день, загалом 14 зустрічей за два.
Вже на третій зустрічі Савченко стояла з таким самим обличям, як в Адміністрації Президента в день свого повернення.
На першій зустрічі вона, агутіючи за кандидата від "Батьківщини" навіть не називала її ім"я та прізвища.
Ефектно виглядали в селах, в т. ч. без доріг, два величезних джипи кандидатки-бізнесменки, на які селяни плювалися "диви, на якій та Сікора (кандидат) джипарі приїхала!", і позаду Шкода октавія, на якій на задньому сидінні їздила Савченко як віп-агітатор.
Ні на кого агітація Савчнеко не діяла. ТОбто Савчнеко вірили, але кандидату - ні. Бо вона вже тут була депутатом і якось нічого ні хорошого, ні поганого про неї сказати ніхто не може. Я перепитала десятки людей, ніхто після зустрічі з Савчнеко і кандидаткою не сказав, що буде голосувати за Сікору.

Савченко уже об"їздила Львів, Дніпро, Запоріжння - з ціллю подякувати людям за підтримку, коли вона була в полоні, і почути від людей про наболіле. Але з селами - це вже трохи перебір. Нащо так витрачати власні ресурси і слухати в кожній громаді ті самі питання про низькі пенсії і 150-ий раз відповідати про те, що вона це питання ще не вивчила. Чому цей час і ресурси не витрачати якраз на навчання. .
Але найприкріше, що вона погоджується на роль мавпочки кандидата, про якого нічого не знає, і прізвище її не одразу вивчила. Але вона солдат - партія сказала - треба, значить - треба.
Проте вже на третій зустрічі вона оголосила, що мусить терміново їхати в Київ, бо завтра під ВР пікет матерів військовополонених. Кандатат вмовила Надю заїхати в запланвоані на перший день візиту села (по десять хвилин в кожне, поперні зустрічі тривали по годині). Результат десятихвилинок був не дуже - багато людей після злилися, що не встигли задати жодне запитння і далі кляли джип Сікори.
"Для нашого села це історія". Ясно. що сюди вона більше ніколи не заїде", - задоволено ділився враженнями чоловік у селі без асфальту, зате вже з визначною історією))