Схоже на те, що доля Яценюка вже майже вирішена. Сьогодні-завтра ще будуть якісь переговори й узгодження, але у близькотерміновій перспективі уряд, найімовірніше, таки піде. Тільки тут треба зробити деякі зауваження:
1. 16 лютого - ця дата фетишизована. Тут уже розгорілася паніка й гарячка: тільки кільканадцять підписів є, як встигнути до завтра, чи винесе за ніч остаточне рішення БПП, під чиїм списком поставлять підписи?.. Насправді ж, 16-го лише звіт Кабміну. Рішення про відставку теоретично можна було реалізовувати ще з грудня, коли вичерпався імунітет, але тоді виникали деякі процедурні затримки - звіт (чи звичайний, чи при відставці) все-одно має відбутися, а там є свої терміни, хоча це часто раніше ігнорувалося. Після офіційного звіту недовіру можна висловлювати в будь-яку мить, доки не буде проголосована нова Програма дій уряду (відкриває новий річний імунітет), а її точно ніхто крім НФ не підтримає. Тому 16-го лише знімаються перешкоди і не більше. Чи може все відбутися в цей день? Імовірно, але не надто. Особливо висока вірогідність такого голосування в четвер. У вівторок ще й має голосуватися ряд ключових антикорупційних та "безвізових" законопроектів, бо тут уже відтерміновувати нічого не можна - в ЄС наближається день прийняття підсумкового рішення, якщо зараз провалити голосування, то наступний розгляд буде вже після референдуму в Нідерландах. А тоді, при недоброму результаті голландський представник в Раді ЄС може закономірно заблокувати рішення. Тому ніхто не ризикне підвісити такі голосування через суміщення з постановою про відставку. Адже визначальні голоси саме від НФ.
2. Хто може голосувати, а хто ні. Всі називають три фракції, які, ніби, однозначно "за": Батьківщина, Садопоміч, Ляшки. З ляшками якраз усе не так просто. В Раді відкрито кажуть, що сам Ляшко "на шпагаті": електорально йому дуже вигідно бути серед ініціаторів недовіри, але ж є господарі, які жорстко проти. Активно підтримують уряд Яценюка Коломойський і Ахметов. Перший зберігає значний вплив на Ляшка. Ахметов може впливати на Юлю, але в неї більш диверсифіковане фінансування, та й вона вже визначилася, щоб провокувати нові вибори, а відставка уряду - це шанс. Народний Фронт, безумовно, проти, але цим усе й обмежується. Чи готові вони всі валити коаліцію та виходити з неї? Аж ніяк. Але тиждень-два буде інерція та нервозність. Голоси Оппоблоку діляться: ахметовська група не голосуватиме за відставку й зараз переконують людей Бойка; інші, найімовірніше, проголосують. "Воля народу" мала б голоси дати, хоча спеціально їх не прораховував. Позиція "Відродження" теж "на витяжці": вони мають певні партнерські відносини з Коломойським і мають відпрацювати за підтримку при виборах Кернеса, але ці контакти не є прямою підпорядкованістю. Якщо судити з публічних заяв, то мали б проголосувати "за". І основне - БПП. Там, якщо вірити інформації зі середини фракції, позиція виглядає десь так: обидві внутрішні групи зійшлися в оцінці уряду - жорстко негативній. Група Наєма (невелика частина фракції) готова голосувати безумовно. Решта фракції визнає безперспективність збереження цього Кабміну (він уже не має підтримки в Раді - через демарш двох фракцій коаліція фактично не існує, нічого не може реалізувати та провокує зростання негативних настроїв), але чекає результатів переговорів щодо можливості швидко обрати новий уряд та оцінює ситуацію в НФ, як поділиться ця фракція (на компромісних та непримиренних). До четверга визначеність мала б настати.
Є, до речі й ще один авантюрний сценарій: зірвати звіт уряду руками р"радикалів" Ляшка, створивши юридичну колізію - звіту ніби й не було, тому голосування проводити не можна. Така авантюра може бути дієвою, якщо голоси балансуватимуть на межі 226-ти. Тоді Ляшки зможуть і лице зберегти (мовляв, як ми дали цим кровопивцям!) і свої голоси за недовіру не доведеться віддавати. Але це тимчасовий порятунок від остаточного визначення.
3. Стосовно того, що відставка уряду Яценюка буде цілковитою катастрофою для України, то тут уже попахує відвертим блефом. Головна проблема - МВФ. Вони справді не співпрацюють з в/о прем'єра та в/о міністра фінансів. Але питання в іншому, чи вони так уже й конче співпрацюють з діючими? Як аргумент наводять проблему отримання чергового траншу кредиту. Він потрібний. Але коли ми мали його отримати? Я може десь частково помилятися на пару місяців, але ж транш мав надійти ще торік, ніби у вересні-жовтні. Тоді ніхто не говорив про відставку уряду, не було актуальних на нині корупційних скандалів тощо. Але не було тоді так само й дієвих реформ, зате була неефективна, збиткова й корупційна система управління держваласністю, а це виключна відповідальність КМУ й конкретніше - Мінекономіки. Та й більшість переговорів про кредити, економічну, політичну, воєнну підтримку велись за участі й під патронатом не прем'єра, а президента.
Однак, дійсно, відставка цього уряду загрозлива з трьох підстав: тривала неспроможність створити новий уряд; створення нового, але популістського уряду, який відмовиться від попередніх зобов'язань перед МВФ; остаточний розвал коаліції й необхідність виходити на дострокові вибори (тут і втрата часу, й зростання кількості популістів та оппі-блоппі, й купа інших загроз). Уся проблема в тому, чи вдасться уникнути цих та багатьох інших ризиків, зберігаючи уряд Яценюка при владі? Чи не поглибляться кризові явища, якщо розв'язка лише відтермінується?

 

Схоже на те, що доля Яценюка вже майже вирішена. Сьогодні-завтра ще будуть якісь переговори й узгодження, але у близькот...

Опубликовано Taras Chornovil 15 февраля 2016 г.