Нарешті дійшли руки до статті Доктрина Обами. Молодці Texty.org.uaщо переклали. Але по-факту прочитання мені стало ще сумніше: по-ходу навіть український переклад в нашій країні не багато людей читає, а особливо серед тих, кому це в АП по обов’язкам належить.
Отже кілька вражень від публікації.
1. Політиків можна підтримувати і не підтримувати, але політик, у якого є бачення, доктрина - не може не викликати захоплення. Це криголам. Людина-волі. Це політик з Веберівської ідилії, який може сказати "на цьому стою, бо інакше не можу". Обама має образ популіста у дилитантському політичному дискурсі України. Але насправді, його політика і кроки для США - це колосальний антипопулізм. Пресинг, який йому доводилось витримувати щодо "загальноприйнятих" рішень - колосальний. І він витримував. Бо мав власне бачення.
2. Ключова відмінність доктрини Обами від інших американських політиків - це майбутнє. В статті автор каже, що найбільш контроверсійним питанням в Обамі було те, як він визначав американський інтерес. Але, насправді, Обама визначав його з точки зору того, як він розумів майбутнє. Роль інновацій, трансформація економіки, глобальне потепління були складовими його рішень. У фразі "через енергетичну революцію в майбутньому Близький Схід вже не відіграватиме такого значення для США" і є відповідь про контраверсійність. Звісно, платити сьогодні велику ціну, як вторгнення в Сірію чи удар по Ірану, за те, що не матиме в майбутньому великого значення - цілком продумано.
3. Україна. Виключно заради наступних цитат цю статтю потрібно прибити на стіл кожному чиновнику МЗС: «Путін діяв в Україні у відповідь на дії держави-клієнта, яка збиралася вислизнути з його рук. І він імпровізував таким чином, щоб зберегти там свій контроль» "Теорія Обами тут проста: Україна є основним інтересом Росії, але не Америки, так що Росія завжди буде в змозі підтримувати там ескалаційну перевагу." З цих тез можна вивести дуже багато. Наприклад, поширену дурницю, що за стіл переговорів в Мінську слід посадити США і тоді все зміниться. Ні, як бачимо, не зміниться для нас. Зі статті можна також підняти і інше правильне питання для України: а як стати американським інтересом? Важливим залишається ще один момент, очевидно, що особливо позитивне ставлення Обами до Меркель означає, що вона є провідником його поглядів. Зокрема, щодо України. Тому підсумовуючи можна сказати, що Мінські домовленості потрібні Заходу, щоб зняти головний біль. А в цілому, Захід не вважає Путіна божевільним і небезпечним.
4. Путін. В продовження попередніх тез, цитати: «Правда в тому, що насправді Путін під час всіх наших зустрічей, був скрупульозно ввічливим, дуже відвертим. Наші зустрічі з Путіном дуже ділові. Він ніколи не змушує мене чекати дві години, як він робить з купою інших людей». Обама сказав, що Путін вважає, що його відносини з США важливіші, ніж схильні думати американці. «Він постійно зацікавлений в тому, аби ми розглядали його в якості партнера і колеги, тому що він не зовсім дурний. Він розуміє, що в цілому позиція Росії в світі значно понизилася».
Цими заявами Обама фактично підтвердив дуже важливу річ, Путін розуміє двополярний світ не як світ, де полюси конфліктуть, а як співголовування. Прагнення Путіна не конфліктувати, а спільно з США вирішувати долю світу. І своїм "шкідництвом" він намагається довести цю тезу. Але Обама знає про це, і не дає йому цього найбільш бажаного визнання.

П.С. Після прочитання згадав, що я взагалі-то фахівець з зовнішньої політики по диплому. Згадав, як зробив диплом по моделям аналізу зовнішньої політики, її прогнозування тощо. Ну і згадав, що перестав цим займатись, бо в Україні взагалі на таке немає попиту. (((